Консультації для батьків

Цікаве про видатних людей України.  

                

Поради батькам

Консультація для батьків «Золоті правила 

виховання дитини в сім’ї»

1. Повага до індивідуальності дитини (врахування бажань, інтересів, потреб), її самостійності, допомога у пошуку шляхів виходу зі складних ситуацій

2. Формування системи цінностей та збереження в сім’ї емоційного комфорту;

3. Підвищення психологічної освіти батьків, набуття знань, урахування індивідуальних та вікових особливостей дитини;

4. Забезпечення тісного взаємозв’язку і взаємодії зі школою та іншими дитячими колективами. Лише дружні, відкриті стосунки ди-тини з батьками, взаємодопомога, турбота та увага забезпечать добрі відносини в сім’ї, бажаний результат виховання.

Дитину не карають:

1. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка — за рухливість, флегматика — за повільність, неврівноваженого — за плаксивість.

2. Під час їжі. 3.Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Краще підтримати її.

4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.

5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.

6. При молодшій дитині, оскільки підривається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої — злорадство, а це погіршить їх взаємини.

7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчат до 18 років, у хлопців — до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п’яти років. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, — значить карати за те, що вона дитина.

8. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини.

Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істеричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних покарань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймається гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шантажувати батьків. 

Яка провідна рука — права чи ліва?

У випадку явної ліворукості дитини у дорослого є два шляхи: надати їй можливість нормально розвиватися відповідно до своєї природи; і намагатися з лівші зробити правшу, тобто йти всупереч природі, перетворюючи дитину на невротика, який робитиме те, що вимагають, але відчуватиме відразу до цих видів діяльності. При цьому можуть виникати заїкання, енурез, нервові тики, нав’язливі рухи, що, зрештою, не може не позначитися на характері дитини, особливостях спілкування з людьми — дорослими й однолітками. У малюка можуть розвинутися комплекс неповноцінності, низька самооцінка. Це дає кожній дитині можливість розв’язувати різноманітні життєві задачі. Проте одна дитина більше користується «послугами» лівої півкулі, а друга — правої. Майже кожний малюк має провідні руку, око, вухо. Якщо провідним є правий парний орган, це свідчить на користь переважної регуляції пов’язаного з ним виду діяльності (моторної, зорової, слухової) лівої півкулі, і навпаки. Таким чином, навчити лівшу їсти, малювати, писати правою рукою можна, проте коли справа дійде до писемної мови, викладу думок, виникатимуть труднощі — дитині буде важко правою рукою виражати свої думки. А зламати і все почати спочатку — майже неможливо. У лівші інакше, ніж у правші, побудований мозок. Отже, його мислення, психіка дещо інакші. Як правило, ліворукі діти більш вразливі, емоційні, рухливі, запальні, гнівливі, гірше звикають до нових умов життя, тонше диференціюють колір і форму предметів. Можна сказати, що вони більше, ніж праворукі, індивідуалізують навколишній світ. Мабуть, саме тому серед ліворуких дітей багато художньо обдарованих. Слід ураховувати, що в ході навчання ліворукі діти більше орієнтуються на відчуття (зорові, тактильні та інші), ніж на мовлення. Отже, для кращого розуміння матеріалу їм потрібна опора на малюнок або наочний посібник. Лівші важко працювати у великих групах та жорстко регламентованих умовах. Їхня стихія — індивідуальна робота без жорсткої регламентації, зорієнтована на реалізацію власної ініціативи та інтуїції. Якщо на це не зважати, лівша може стати важко виховуваною, невротичною дитиною. Ускладнює життя лівшам і те, що оточуючі предмети, призначені для правшів, є для них незручними (відчиняти двері, користуватися побутовою технікою, грати на музичних інструментах). Не намагайтеся зробити лівшу такою, як усі, довіряйте її природі. Пам’ятайте: вона володіє такими унікальними задатками, які відсутні у багатьох правшів!

Ні — виховній агресії в сім’ї!

Виховуючи дитину, ми частіше використовуємо метод «агресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величезним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розуміючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів). Своєю нищівною словесною агресією батьки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, апробує такий урок на батьках. Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси. Будь- яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а биття — злочином. Вихована такими методами дитина дзеркально спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане пригнічувати. Своїми методами виховання ми позбавляємо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо. Дуже важливо, щоб ми використовували симпатію та усмішку, підтримку, співчуття та навіювали доброту, бо всі негативні емоційні вияви позначаються на психічному стані дитини. Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов’язок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов’ю та розумінням!

Як зняти дитячу агресію.

1.Замислитися над причинами такої поведінки.

2.Якщо причина агресивності – дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.

3.Не карайте малюка фізично.

4.Не кричіть, не звинувачуйте дитину у вчиненому. Це не допоможе.

5.Cпробуйте заспокоїти та відвернути дитячу увагу.

6.Поговоріть із дитиною, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте.

7.Якщо напади агресії відбуваються досить часто, можна допомогти дитині і спрямувати її агресію в безпечне русло. Це можуть бути заняття спортом, найкраще – плаванням.

8.Іноді агресивним дітям допомагає боксерська груша, що знаходиться вдома у доступному місці.

«Екологічний розвиток дітей дошкільного

 віку через ігрову діяльність»

Навчити дітей бачити красиве – справа складна. Якщо батьки щиро люблять природу і дбайливо ставлять до неї, вони зможуть передати ці почуття дітям. Діти дуже спостережливі і чуйні до слів, настрою дорослого. Вони швидко бачать позитивне і наслідують своєму наставнику.

Перебуваючи разом з дітьми в парку, помилуйтесь його красою, погодуйте білочку горішками. Акцентуйте увагу дітей на тому, що вона жива істота і також хоче їсти. В теплий осінній день, перебуваючи з дітьми біля водойми, зверніть увагу дітей, яка вода в ній — чиста чи брудна? Хто мешкає у водоймі? Зверніть увагу дітей на те, що і рослинам, і тваринам, і птахам, як і людям, вода потрібна чиста.

Завдання полягає в тому, щоб підвести дітей до світоглядних висновків: про єдність і різноманітність природи. Зв’язках і взаємозв’язках між різними об’єктами природи, постійними змінами у природі та її розвитку. Паралельно з цим йде формування у дітей здатність естетично ставитись до світу, сприймати і оцінювати прекрасне, своєю діяльністю множити красу навколишнього. Задовольнити дитячу допитливість, залучити дитину до активного освоєння навколишнього світу, допомогти їй оволодіти засобами пізнання зв’язків між предметами і явищами дозволить саме гра. Відображаючи враження від життєвих явищ в образах гри. Діти відчувають естетичні та моральні почуття. Гра сприяє поглибленому, розширенню їх уяви про світ. Чим різноманітніші за змістом ігрові дії, ти м цікавіше і ефектніше ігрові прийоми. Гра вимагає від дитини бути уважним учасником спільної гри однолітками, він повинен запам’ятати всі позначення, повинен швидко збагнути.

Як вчинити в несподіваній ситуації. З якої треба правильно вийти. Однак весь складний комплекс практичних і розумових дій, які виконує дитина в грі, не усвідомлюється нею як процес навмисного навчання – дитина вчиться граючись. Проведення ігор в природних умовах має свої складнощі: діти легко відволікаються, звертають свою увагу на сторонні предмети і т.д. тому в таких іграх доцільно застосовувати наочний художньо оформлений матеріал, придумувати цікаві угрові моменти, дії. Щоб гра пройшла успішно і мета була досягнута, потрібно, щоб вона супроводжувалась барвистим наочним матеріалом, з яким діти будуть безпосередньо працювати, виконувати завдання тієї чи іншої гри. Великі розміри наочного матеріалу дозволять добре його розглянути. Реалізувати свою ігрову задачу.

                     

Основні етапи у 

вихованні дитини:

 1. Шукайте надійної поради

Якщо батьки усвідомлюють, що в руках здоров’я і благополуччя дітей, то напевно, стануть шукати надійної поради у вихованні.

Про любов до дітей: В своїй книзі про виховання дітей, яка вийшла у 1928р., відомий американський психолог Джон Броде Уотсон радив батькам: «Ніколи не обнімайте і не цілуйте дітей. Не беріть їх на коліна». Однак, порівняно нещодавно, в журналі «Наші діти» за 03.99р. психологи Віра Лейн і Дороті Моліно писали, що «згідно досліджень, діти, які в ранньому віці були позбавлені батьківської ласки і любові, зазвичай нещасливі». В 1969р. в журналі «New York Times Magazine» відомий психоаналітик Бруно Беттельхайм звернув особливу увагу на те, що «в дитини є право формувати власну думку не під впливом настанов батьків, а виключно за допомогою свого життєвого досвіду».Майже три десятиліття опісля психіатр - досліджував Роберт Колс в своїй книзі «Моральна свідомість у дітей», що вийшла в 1997р. писав, що «дітям вкрай необхідна мета в житті і керівництво, а також система цінностей, затверджена батьками». Про покарання: Л-р Джеймс Добсон в своїй книзі «Свавільна дитина» в 1978р. писав, що «тілесні покарання допомагають люблячим батькам боротися з поганою поведінкою дітей». Однак у своїй книзі «дитина і догляд за нею», яка вийшла в 1998р. Бенджамін Спок говорить: «Фізична кара вкушає дитині, що той, хто старший і сильніший може поступати по-своєму і не важливо чи правий він».

 2. Створюйте атмосферу любові

Діти потребують любові і страждають без неї. В середині ХХ ст. антрополог Ешлі Монтеню написав: «Для нормального розвитку людського організму необхідний найважливіший вітамін – любов. Любов є джерелом здоров’я і вона  особливо потрібна дитині в перші 6 років життя». Сучасні вчені погоджуються з висновками Монтеню, що «дитину калічить дефіцит любові в її душевному раціоні». Говоріть своїм дітям, що любите їх. Діти подібні квітам. Як квіти тягнуться до сонця – джерела світла і тепла, так і діти чекають від батьків любові і впевненості  в тому, що їх люблять і цінують.

 3. Користуйтесь батьківською владою

 В одному журналі для батьків говориться, що згідно досліджень, «діти керовані турботливою, але твердою батьківською рукою, добре вчаться, більш комунікабельні, менш закомплексовані і взагалі почувають себе щасливішими, ніж ті, кого виховували або  вседозволеності». Вже з пелюшок діти будуть намагатися позбавити маму і тата батьківської влади. «Вони швидко розпізнають, коли батьки не готові користуватися своєю владою і проявляють слабість, - пише у своїй книзі Джон Роузмонд, - якщо постає питання хто тут головний, а батьки не поспішають взяти ситуацію в свої руки, тоді діти не упустять свій шанс».

 4. Встановіть сімейні правила і відразу втілюйте їх у життя

 Роланд Саймонс, соціолог із університету Джорджія (США), говорить: «Для дітей краще, якщо вони чітко знають межі дозволеного і те, чим загрожує їх порушення, в іншому разі вони стають егоцентричні, нещасливі і псують життя іншим». Тому варто визначити необхідні сімейні «закони» для дітей. Деякі батьки радять обмежити цей список 4-5 правилами. Так їх буде легше запам’ятати і втілити у життя. Необхідно обговорити, що буде за їх невиконання. Переконайтесь, що покарання, не надто жорстоке, але  його не можливо уникнути. Періодично нагадуйте ці правила, щоб всі, в тому числі і ви, знали як діяти. Якщо правила порушуються, то не зволікайте з покаранням. При цьому будьте спокійні, тверді і послідовні. Пам’ятайте: застосовувати покарання можна тільки тоді, коли вгамується ваш гнів.

 5. Встановіть розпорядок і дотримуйтесь його

Життя дорослої людини завжди якось впорядковане. Всьому свій час – роботі, відпочинку. Батьки морально травмують своїх дітей, якщо не вчать їх організовувати свій час. До того ж, за словами професора психології Лоренса Стайнберга, «дослідження показують, що правила і розпорядок життя дають дитині відчуття захищеності, вчать самоконтролю і самостійності». Життя повне руху, батькам нерідко доводиться багато працювати і приділяти дітям увагу вдається тільки від випадку до випадку. Щоб дотримуватися сімейного розпорядку, потрібна самодисципліна і твердість, оскільки дитина спочатку буде чинити опір всяким правилам.

 6. Рахуйтеся з почуттями дитини

Діти хочуть і потребують того, щоб батьки – найважливіші люди в їхньому житті – рахувалися з їхніми почуттями. Якщо батьки постійно ідуть наперекір дітям, коли ті відкривають їм своє серце, тоді діти вже менш схильні довіряти своїм батькам і, навіть, можуть засумніватися в своїй здатності думати і відчувати самостійно. Дітям властиво, показуючи свої почуття, шокувати оточуючих. Переважно,- це дуже засмучує батьків. Наприклад, засмучена дитина може сказати: «Мені противне моє життя». Перша реакція батьків: «Перестань говорити дурниці». Батьки можуть думати, що, визнаючи негативні почуття дітей, вони заохочують таке мислення.

 7. Навчайте своїм прикладом

Справи говорять гучніше за слова. Припустимо, що батьки вчать своїх дітей поважати інших і говорити правду. Однак, якщо вони самі кричать один на одного і на своїх дітей, говорять неправду, щоб відхилитися від незручних обов’язків, то діти вчаться поступати так само. Педагог Сел. Севір сказав: «Вчинки батьків – це найпереконливіший  приклад для дітей». Ідеальних батьків немає, але прагнути бути хорошими батьками може кожен. Навіть ваші помилки будуть для дітей уроком. Потрібно,щоб діти зрозуміли, що ми, батьки, також помиляємося, що нам всім необхідно працювати над собою.

Всі батьки час від часу роблять помилки. Але завжди краще вчитися на чужих помилках, чи не так? 

Батьки виховують дітей в міру свого вміння і розуміння життя і рідко замислюються про те, чому в певних ситуаціях поступають так, а не інакше. Однак у кожної мами в житті бувають моменти, коли поведінка улюбленої дитини ставить у глухий кут. А може бути, самі дорослі, застосовуючи радикальні методи виховання, роблять щось таке, через що потім буває соромно. У своїх помилках ви не самотні, всі батьки їх час від часу здійснюють. Але завжди краще вчитися на чужих помилках, чи не так? 

Помилка перша - обіцянка більше не любити

"Якщо ти не будеш таким, як я хочу, я більше не буду тебе любити" Думка батьків: Чому діти так часто сперечаються з приводу будь-якої нашої прохання? Може бути, вони роблять нам зло, як бути? Закликати до здорового глузду? Та вони просто не чують, що дорослі їм кажуть. Загрожувати? Це більше не діє. У таких випадках багато хто використовує своєрідну козирну карту: "Тепер матуся більше не буде любити тебе". Як часто багато з нас вимовляють цю фразу. Думка психологів: Обіцянка більше не любити свого малюка - одне з найсильніших засобів виховання. Однак ця загроза, як правило, не здійснюється. А діти прекрасно відчувають фальш. Один раз обдуривши, ви можете на довгий час втратити довіру дитини - маля сприйматиме вас як людей брехливих. Набагато краще сказати так: "Я буду тебе все одно любити, але твою поведінку я не схвалюю". 

Помилка друга - байдужість 

"Роби що хочеш, мені все одно" Думка батьків: Навіщо напружуватися? Сперечатися, шукати аргументи, доводити щось малюкові, нервувати? Дитина сама повинна навчитися вирішувати свої проблеми. І взагалі, дитину треба готувати до дорослого життя, нехай вона швидше стане самостійною. А нас залишить у спокої. Думка психологів: Ніколи не треба показувати малюкові, що вам все одно, чим він займається. Він, відчувши ваше байдужість, негайно почне перевіряти, наскільки воно "сьогодення". І, швидше за все, перевірка полягатиме в здійсненні вчинків спочатку поганих. Дитина чекає, чи критикуватимете її за вчинки чи ні. Словом, замкнуте коло. Тому краще замість показної байдужості постаратися налагодити з дитиною дружні відносини, навіть якщо його поведінка вас абсолютно не влаштовує. Можна сказати, наприклад, так: "Знаєш, у цьому питанні я з тобою абсолютно не згоден. Але я хочу допомогти тобі, тому що люблю тебе. У будь-який момент, коли тобі це знадобиться, ти можеш запитати у мене поради". 

Помилка третя - занадто багато строгості 

"Ти повинен робити те, що я тобі сказала, тому що я в домі головна" Думка батьків:Діти повинні слухатися старших беззаперечно - це найважливіший у вихованні принцип. Дискусії тут не допустимі. Не важливо, скільки дитині - 6 або 16 років. Дітям не можна давати поблажок, інакше вони остаточно сядуть нам на шию. Думка психологів: Діти обов'язково повинні розуміти, чому і навіщо вони щось роблять. Занадто суворе виховання, засноване на принципах, які не завжди зрозумілі дитині, нагадує дресирування. Дитина може беззаперечно виконувати все, коли ви поруч, і "плювати" на всі заборони, коли вас поруч немає. Переконання краще строгості. У разі потреби можна сказати так: "Ти зараз робиш так, як я кажу, а ввечері ми спокійно все обговоримо - чому і навіщо". 

Помилка четверта - дітей треба балувати 

"Мабуть, я зроблю це сама. Моєму маляті це поки не під силу" Думка батьків: Ми готові все зробити для нашого малюка, адже діти завжди повинні отримувати найкраще. Дитинство - така коротка пора, тому воно повинно бути прекрасним. Моралі, невдачі, незадоволення - у наших силах позбавити малюків від усіх труднощів і неприємностей. Так приємно вгадувати й виконувати будь-яке бажання дитини. Думка психологів: Розпещеним дітям дуже важко доводиться в житті. Не можна тримати єдине чадо під ковпаком батьківського кохання, надалі це може призвести до багатьох проблем. Повірте, коли батьки прибирають буквально кожен камінчик з дороги малюка, від цього дитина не відчуває себе щасливіше. Скоріше, навпаки - він відчуває себе абсолютно безпорадним і самотнім. "Спробуй зробити це сам, а якщо не вийде, я тобі із задоволенням допоможу", - ось один з варіантів мудрого ставлення до дочки або сина. 

Помилка п'ята - нав'язувальна роль 

"Моя дитина - мій найкращий друг" Думка батьків: Дитина - головне в нашому житті, вона така тямуща, з нею можна говорити про все. Вона розуміє нас, прямо як справжній дорослий. Думка психологів: Діти готові зробити все, щоб сподобатися своїм батькам, адже тато і мама для них найголовніші люди на світі. Малюки навіть готові зануритися в складний світ дорослих проблем, замість того щоб обговорювати свої інтереси з однолітками. Але при цьому їх власні проблеми так і залишаються невирішеними. 

Помилка шоста - грошова 

"Більше грошей - краще виховання" Думка батьків: Ми занадто обмежені в коштах, тому не можемо собі дозволити навіть побалувати дитини, постійно доводиться їй у всьому відмовляти, вона доношує старі речі і т.п. Словом, будь у нас більше грошей, ми були б кращими батьками. Думка психологів: Любов не купити за гроші - звучить досить банально, але це так. Часто буває, що в сім'ях з невисоким достатком дорослі роблять все, щоб дитина ні в чому не потребував. Але ви не повинні відчувати докори сумління за те, що не можете виконувати всі його бажання. Насправді кохання, ласка, спільні ігри і проведене разом дозвілля для малюка набагато важливіше вмісту вашого гаманця. І, якщо розібратися, зовсім не гроші роблять дитину щасливою, а усвідомлення того, що вана  для вас найкраща. 

Помилка сьома - наполеонівські плани 

"Моя дитина буде займатися музикою (тенісом, живописом), я не дозволю їй упустити свій шанс" Думка батьків: Багато дорослих мріяли в дитинстві займатися балетом, вчитися грі на піаніно або грати в теніс, але у них не було такої можливості. І тепер головна мета тат і мам - дати дітям найкраще освіту. Не важливо, якщо малюкам цього не дуже-то й хочеться, пройде час, і вони оцінять старання дорослих. Думка психологів: На жаль, діти не завжди оцінюють зусилля батьків. І часто блискуче майбутнє, намальоване дорослими в своїй уяві, розбивається об повне небажання дитини займатися, скажімо, музикою. Поки малюк ще маленький і слухається дорослих, але потім ... бажаючи вирватися з клітки батьківського кохання, починає виражати протест доступними йому способами - це може бути і прийом наркотиків, і просто захоплення важким роком в нічні години. Тому, заповнюючи день дитини потрібними і корисними заняттями, не забувайте залишити їй трохи часу і для особистих справ. 

Помилка восьма - занадто мало ласки 

"Поцілунок та інші ніжності не так вже й важливі для дитини" Думка батьків: Приголубити молодшу сестричку? Яка дурниця! Поцілувати маму? Пообніматься з татом? Та на це немає часу. Багато дорослих вважають, що ласки в дитячому віці можуть призвести надалі до проблем в сексуальній орієнтації. Коротше, жодних обіймів і поцілунків - є більш потрібні й серйозні речі. Думка психологів: Діти будь-якого віку прагнуть до ласки, вона допомагає їм відчувати себе коханими і додає упевненості в своїх силах. Але пам'ятайте, бажання приголубити має все-таки в більшості випадків виходити від самої дитини. Не нав'язуйте дітям свою любов активно - це може відштовхнути їх. 

Помилка дев'ята - ваш настрій 

"Можна чи ні? Це залежить від настрою" Думка батьків: Неприємності на роботі, погані відносини в сім'ї, як часто дорослі "випускають пару" на дитину. Багато хто впевнений, що в цьому немає нічого страшного. Досить потім запросити малюка та купити давно обіцяну іграшку, і все буде в порядку. Думка психологів: Батьки повинні показувати малюкові, що їх радують його хороші вчинки і засмучують погані. Це створює у дітей свідомість в непохитності життєвих цінностей. Коли дорослі на догоду своєму егоїзму і настрою сьогодні дозволяють щось, а завтра це ж забороняють, дитина може зрозуміти тільки одне: все одно, що я роблю, головне, який  у мами настрій. Однак, якщо ви відчуваєте, що себе не переробити, краще заздалегідь домовитися з дитиною: "Отже, коли у мене гарний настрій, тобі не буде дозволено робити все, що ти захочеш. А якщо погане - постарайся бути до мене поблажливим". 

Помилка десята - занадто мало часу для виховання дитини 

"На жаль, у мене зовсім немає часу для тебе" Думка батьків: Багато дорослих дуже завантажені на роботі, але кожну свою вільну хвилинку намагаються проводити з дітьми: вони відводять їх у сад і в школу, готують для них, перуть, купують все, що їм потрібно. Діти повинні самі розуміти, що у батьків просто немає часу пограти і почитати з ними. Думка психологів: Дорослі часто забувають просту істину - якщо вже народили дитину, треба і час для неї знайти. Малюк, який постійно чує, що у дорослих немає на нього часу, шукатиме серед чужих людей родинні душі. Навіть якщо ваш день розписаний по хвилинах, знайдіть увечері півгодини (у цьому питанні якість важливіша за кількість) посидіти біля ліжечка малюка, поговоріть з ним, розкажіть казку або почитайте книжку. Дитині це необхідно.